Місто Броди

Бро́ди — місто районного значення і районний центр Львівської області, Україна. Розташоване на північному сході Львівської області.


Географічне розташування і транспортне значення

Місто розташоване в межах Бродівської рівнини, через його південну частину протікає невелика річка Бовдурка (права притока Стиру). Броди лежать на межі Галичини та Волині. До 1918 року в його околицях проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією. Таке специфічне розташування Бродів здавна робило місто своєрідною вільною економічною зоною, де бурхливо розвивалася міжнародна торгівля.

Нині через Броди проходять: Львівська залізнична магістраль (див. Броди (станція)) і автошляхи E40 та М06. Тут перетинаються важливі енергопотоки: м. Броди — місце стику нафтопроводів «Дружба» і «Одеса-Броди» (останній планують продовжити до нафтопереробного комбінату в місті Плоцьк (Польща).

Відстані до найближчих обласних центрів:
Тернопіль — 80 км
Рівне — 110 км
Львів — 100 км
Луцьк — 110 км

Герб Бродів

Прапор Бродів


Історія

Броди – давній населений пункт, розташований у східній частині Львівської області. Місто лежить на межі українських історичних земель – Галичини, Волині і Поділля. Географічно це територія Малого Полісся, що «впирається» у підніжжя Вороняцького і Кременецького горбогір’їв. Координати міста 50°04′41″північної широти та 25°09′15″ східної довготи.

У Бродах проживає 24 тис. чоловік.

Своїй назві місто завдячує болотистій місцевості і переправам (бродам), які здавна тут існували. Через Броди протікає річка Суховилка (басейн ріки Стир), яка часто пересихає, а іноді буває повноводною.

Перші поселення в околицях міста виникли в епоху фінального палеоліту – мезоліту (12 – 8 тис. років тому). Як засвідчують знахідки, на річці Суховилка існували поселення в бронзову добу (городоцько-здовбицька культура), передскіфський час (висоцька культура, ХІ-VII ст. до н. е.), пізньоримський час (вельбарська культура, кін. ІІ – IV ст.), період слов’ян та Київської Русі.

Першу письмову згадку про населений пункт пов’язують із згаданими у «Повчанні Володимира Мономаха дітям» Бродами. Тут навесні і взимку 1084 року відбувалися зустрічі між чернігівським князем Володимиром Мономахом і волинським князем Ярополком Ізяславичем.

У XIV столітті за землі, які знаходились на межі Галицького і Волинського князівств, велася боротьба між Польською державою та Великим Князівством Литовським. Після битви за Олесько 1432 р. край переходить до Польщі.

У 1441 році польський король подарував землі Олеського ключа, до якого входила і територія, на якій знаходяться Броди, шляхтичу Яну Сенінському. У 1511 році Броди перейшли у власність родини Каменецьких.

У 1580 р. Броди купив белзький воєвода Станіслав Жолкевський. Він отримав від короля Стефана Баторія магдебурзьке право (1584 р.), видав локаційну грамоту (1586 р.) та заснував тут місто Любич (назване на честь родинного герба). Однак ця назва не прижилася і вже у XVІІ ст. місто далі зветься Бродами.

У 1588 р. тут вже існує замок, церква, костел, ринок.

У 1629 р. місто переходить до родини Конєцпольських. Великий коронний гетьман речі посполитої Станіслав Конєцпольський перетворює Броди у ідеальне місто-фортецю. П’ятикутний замок, збудований на західній околиці Бродів, був частиною загальної фортифікації міста. Забудова міських кварталів здійснювалась регулярно (вулиці перетинались під прямими кутами) і була «вписана» в овал земляних бастіонних укріплень.

Місто стало важливим торгівельно-ремісничим центром, де проживали українці, поляки, євреї, вірмени, греки, шотландці.

В 1648 р. Броди захопили війська Б.Хмельницького, які 8 тижнів тримали в облозі Бродівський замок.

З 1682 року Бродами володіла родина Собєських, а в 1704 – 1834 роках місто перебувало у власності Потоцьких, родинний герб яких «Пилява» був на міських печатках до 1939 року.

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Броди увійшли до складу Австрійської імперії і стали прикордонним пунктом на межі з Польщею, а з 1795 року – з Росією.

У 1779 р. Броди отримали привілей «вільного торгового міста» (діяв до 1880 р.). Завдяки цьому у першій половині ХІХ ст. місто стало значним прикордонним економічним центром Австрійської імперії, «складом товарів Заходу і Сходу». Кількість населення міста зросла до 20 тис. (близько 70% становили євреї).

У 1869 році було прокладено залізницю Львів-Броди. А в 1873 році встановлено залізничний зв’язок з Російською імперією.

В кінці ХІХ століття у Бродах діяли промислові підприємства (фабрики свічок, цикорію, рому і лікеру, льонопрядильня, вапельні, цегельня, парові млини, тартаки), організовуються національні (єврейські, польські, українські) культурно-просвітні товариства. У 1865 р. було засновано гімназію.

З початком Першої світової війни Броди як прикордонний пункт потрапило в смугу воєнних дій. За період 1914-1920 рр. місто 12 разів переходило з рук в руки воюючих сторін. 1 листопада 1918 р. місто увійшло до складу ЗУНР.

З 1920 до 1939 р. місто входило до складу Другої Речі Посполитої.

Під час другої світової війни під Бродами відбувалися великі бої: червень 1941 р. – велика танкова битва, липень 1944 р. – битва відома в історії, як «Бродівський котел», в якій брала участь українська дивізія «Галичина».

Під час війни місто зазнало значних руйнувань, була знищена центральна і західна частина історичного середмістя. В радянський період Броди були важливим мілітарним центром, тут знаходилось декілька військових частин, працювали великі промислові підприємства.

Нині Броди районний центр Львівської області. В місті працює декілька промислових підприємств. Тут діють педагогічний коледж ім. Маркіяна Шашкевича, гімназія ім. Івана Труша, три середні школи, школа естетичного виховання, спортивна школа, центри дитячої та юнацької творчості, доросла та дитяча бібліотеки, Бродівський історико-краєзнавчий музей.

Броди багаті своєю історією, архітектурними пам’ятками, мають збережену планувальну систему «ідеального міста» XVII ст. Місто є зручним для туристів, оскільки розташоване на перехресті важливих автомобільних шляхів, тут проходить залізниця Львів-Здолбунів. Зупинившись в Бродах, мандрівники зможуть оглянути не лише саме місто, а й вирушити до відомих туристичних об’єктів України, що знаходяться в радіусі 60 км (замки у Золочеві, Олеську, Підгірцях, Дубно, Кременці, монастирі у Підкамені, Почаєві, Підгірцях, Пляшевій та ін.). В околицях міста чудові краєвиди і багато пам’яток природи, які входять до складу Національного природного парку «Північне Поділля».

Top